Лабораторне обстеження дозволяє верифікувати діагноз кандидозної інфекції у хворого, встановити кандидозну етіологію захворювання. Обсяг лабораторного обстеження визначається клінічними проявами та формою захворювання.
Локальні форми кандидозної інфекції найчастіше діагностуються на підставі клінічних проявів. Лабораторне обстеження при цих формах захворювання слід проводити лише у випадках відсутності ефекту від місцевої терапії, частих рецидивах захворювання. Усі інші форми кандидозу потребують обов'язкового проведення лабораторного обстеження хворого.
Результат лабораторного обстеження, спрямованого на визначення можливої ролі грибів роду Candida у розвитку патологічних проявів, які спостерігаються у хворого, залежить від правильного вибору матеріалу для дослідження. Розрізняють ділянки організму, які є стерильними у нормальних умовах; встановлення наявності грибів у цих середовищах, за умови правильного проведення дослідження, є ознакою хвороби. До цих, стерильних в нормальних умовах, локусів організму належать: кров, спинномозкова, плевральна, перитонеальна, перикардіальна, синовіальна рідини, органи, які не мають безпосереднього зв'язку із зовнішнім середовищем, паренхіма внутрішніх органів, які мають зв'язки із зовнішнім середовищем. Такі рідини, як сеча та жовч, секретуються стерильними, однак існує велика ймовірність їх контамінації мікроорганізмами під час проходження природними шляхами.
Інші органи та секрети у нормальних умовах нестерильні, тому виділені з них гриби можуть розглядатися як представники нормальної мікрофлори.
При заборі матеріалу для дослідження на кандидоз слід дотримуватися наступних принципів:
матеріал повинен братися з вогнищ інфекції;
кількість матеріалу повинна бути достатньою;
матеріал слід брати до початку протигрибкової терапії;
матеріал повинен братися з дотриманням правил асептики;
після забору матеріал слід негайно транспортувати в лабораторію; якщо цей процес затягується, необхідно використовувати спеціальні транспортні середовища.
Лабораторна діагностика кандидозу базується на використанні наступних груп методик:
мікроскопія патологічного матеріалу;
виділення грибів роду Candida на поживних середовищах;
методика мікробних трубок;
визначення речовин, специфічних для грибкових клітин;
полімеразна ланцюгова реакція.
Серологічні методи діагностики практично не використовуються для діагностики кандидозної інфекції, що пов'язано з декількома факторами. По-перше, природна колонізація слизових оболонок та шкіри може призводити до ініціації імунної відповіді, тому у осіб, в яких відсутні ознаки кандидозу як захворювання, у крові можуть визначатися специфічні антитіла. По-друге, імунокомпрометовані пацієнти, у яких найчастіше спостерігаються інвазивні та генералізовані форми кандидозу, можуть не виробляти антитіла внаслідок імунодефіциту, який у них існує.
Мікроскопія патологічного матеріалу
Для мікроскопії використовуються лушпинки шкіри, нігтів, кров, слиз, мокротиння, кал, сеча, ліквор, жовч, біопсійний матеріал.
Після попередньої обробки лікар-мікробіолог розглядає матеріал за допомогою світлового мікроскопа. Визначення при мікроскопії у матеріалі вегетативних (дріжджоподібних, псевдоміцеліальних) форм грибів вказує на активне розмноження грибів роду Candida у даному субстраті. Особливе значення має визначення ознак вегетації грибів у стерильному в нормальних умовах матеріалі (крові, сечі, лікворі, жовчі; матеріалі, отриманому при біопсії внутрішніх органів). Слід зазначити, що мікроскопія дозволяє провести ідентифікацію грибів роду Candida лише в межах роду: за допомогою мікроскопії матеріалу, отриманого від хворого, остаточно встановити видову належність грибів роду Candida неможливо. При інтерпретації результатів мікроскопічного дослідження слід брати до уваги можливу контамінацію матеріалу, отриманого від хворого, із зовнішнього середовища при порушеннях техніки забору матеріалу. З іншого боку, при незначній концентрації грибів у матеріалі можливе отримання хибного результату. В більшості випадків для діагностики поверхневих уражень, спричинених грибами роду Candida, достатньо проведення прямої мікроскопії матеріалу, отриманого з вогнищ уражень.
Виділенні чистої культури грибів
Виділення чистої культури грибів дозволяє провести ідентифікацію збудника з визначенням його видової належності.
При інтерпретації результатів виділення грибів роду Candida слід пам'ятати про можливість контамінації стерильного матеріалу мікроорганізмами, наявними на поверхні тіла пацієнта, руках медичного персоналу, медичному обладнанні. Обережно слід ставитися до результатів посіву крові, отриманої з катетеру, сечі, отриманої за допомогою катетера, особливо якщо він довго перебував у сечовому міхурі; "золотим стандартом" посіву сечі є надлобкова пункція.
Після виділення збудника у чистій культурі можливе проведення дослідження її чутливості до протигрибкових препаратів. Оцінка чутливості до протигрибкових препаратів є складною задачею, що пов'язано з відсутністю у світовій медицині стандартизованих методик визначення чутливості виділених від пацієнта грибів до протигрибкових препаратів. Тому насамперед слід враховувати видову належність збудника, орієнтуватись на відомий профіль резистентності. При інтерпретації отриманих результатів необхідно враховувати, що вплив препарату відбувається у цілісному організмі, тому на його ефективність впливають особливості метаболізму пацієнта, стан імунної системи.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
Завдяки своїй універсальності, ПЛР може бути використана для діагностики будь-якого захворювання, спричиненого ДНК- або РНК-геномними організмами. Використання ПЛР дозволяє покращити діагностику кандидемій незначної інтенсивності.
Использованная литература.
Л.І.Чернишова, Д.В.Самарін. Кандидозна інфекція у дітей.-Вінниця: НОВА КНИГА, 2006.
