Актуальність проблеми токсоплазмозу визначається широким розповсюд­жен­ням інвазії токсоплазмами серед населення, переважно безсимптомним перебігом токсоплазмозу у вагітних з несприятливими наслідками для плоду, розвитком тяжких маніфестних форм у пацієнтів з імуносупресією. Поліморфізм клінічних проявів як набутого, так і вродженого токсоплазмозу, відсутність патогномонічних симптомів обумовлюють необхідність ретельного підтверджен­ня діагнозу з використанням специфічних лабораторних досліджень.

Показання до обстеження на токсоплазмоз дорослих

Підозра на набутий токсоплазмоз (лімфаденопатія, субфебрилітет, хоріо­ретиніт, увеїт, гепатоспленомегалія, енцефаліт, міокардит, міалгії).

Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез (викидні, безпліддя, перед­час­ні пологи, вади розвитку плода, особливо ЦНС).

Вагітність (перше обстеження найдоцільніше проводити на етапі планування сім’ї).

Показання до обстеження на токсоплазмоз дітей

Підозра на вроджений токсоплазмоз (жовтяниця, гепатолієнальний синдром, вроджений кардит, серозний менінгіт, енцефаліт, гідро- чи мікроцефалія, кальцифікати в головному мозку, епілептиформний синдром, хоріоретиніт, сепсис з поліорганними ураженнями).

Підозра на набутий токсоплазмоз (лімфаденопатія, тривалий субфебрилітет, хоріоретиніт, увеїт, підгострий чи хронічний енцефаліт, міокардит).

Новонароджені від інфікованих матерів.

Методи лабораторної діагностики

Паразитологічний метод – виявлення збудника при мікроскопії забарвлених мазків крові, ліквору, наволишньоплідних вод, плаценти, азотного матеріалу, померлого плоду чи дитини. Ці дослідження не знайшли широкого застосування на практиці, так як мають ряд недоліків, а саме – важкі у виконанні, рідко виявляють токсоплазми у тканинах, потребують особливого режиму роботи для попередження лабораторного інфікування співробітників.

Серологічні методи дозволяють виявити специфічні антитіла у сироватці крові (РНГА, РЗК, РНІФ, ІФА). Нині загальновизнано, що серологічні реакції, які раніше широко застосовувались на практиці (РЗК, РНІФ, РНГА) малоінформативні, так як не дозволяють судити про активність процесу. Інтерпретувати результати цих досліджень важко. Найбільш достовірним високочутливим і специфічним вважають метод імуноферментного аналізу (ІФА), який дозволяє не лише виявити антитіла до токсоплазм різних класів М, G, A, але й визначити їх концентрацію. Дослідження проводять у динаміці, з інтервалом в 2-4 тижні, з обов'язковим визначенням специфічних антитіл класів IgM, IgG та IgA. Для співставлення отриманих результатів та їх правильної інтерпретації дослідження слід виконувати в одній лабораторії, вказуючи метод дослідження, використану тест-систему (фірма, країна-виробник), одиниці виміру.

Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) дозволяє виявити ДНК токсоплазм у матеріалі від хворого (амніотична рідина, пуповинна кров, ліквор). Для діагностики внутрішньоутробного інфікування плоду застосування методу ПЛР не завжди можливо в зв’язку з інвазивністю процедури. У хворих на СНІД постановка ПЛР для підтвердження токсоплазмозного енцефаліту, коли результати ІФА малоінформативні, є вирішальною. Для діагностики хронічного токсоплазмозу доцільність ПЛР потребує подальшого вивчення.

Алергологічний метод – внутрішньошкіряна проба з токсоплазміном, нині не використовується.

Інтерпретація результатів серологічних досліджень

Для діагностики токсоплазмозу як хвороби важливим є не лише виявлення позитивних серологічних реакцій, а й оцінка титрів специфічних антитіл, їх динаміка, імунологічний профіль. Нагадаємо, що при токсоплазмозі специфічні антитіла класу IgM у більшості випадків є маркером активної реплікації токсоплазм. Вони з’являються на 2-му тижні інфікування, їх титри зростають до 6-8 тижня і поступово знижуються, але можуть залишатися у мінімальних концентраціях протягом усього життя. Маркерами гострого токсоплазмозу є також антитіла до токсоплазм класу IgА. Специфічні антитіла класу IgG з’явля­ються пізніше, досягають високої концентрації на 6-8 тижні і зберігаються високими роками, або знижуються до мінімальних значень. Одноразове визна­чення навіть високих титрів класу IgG не можна вважати доказом хвороби. Не слід забувати про можливість хибно-позитивних результатів ІФА в осіб з аутоімунною патологією, ревматоїдним поліартритом, вираженою імуно­депресією тощо.

В імунокомпетентних пацієнтів діагноз первинного інфікування (незалежно від наявності чи відсутності клінічних проявів токсоплазмозу) підтверджують сероконверсією специфічних антитіл класів IgM та IgG чи підвищенням більш, ніж у 2 рази титрів антитіл класу IgG у сироватці крові, взятої в динаміці з інтервалом 2-4 тижні. Діагноз загострення (реактивації) хронічного токсо­плазмозу також підтверджують наростанням титрів специфічних антитіл класу IgG та появою антитіл класу IgM. Наявність реплікації збудника бажано підтвердити також визначенням специфічних антитіл класу IgА.

У хворих з ураженням очей титри антитіл класу IgG як правило низькі, а специфічні IgM можуть взагалі не визначатися, тому при типовій клінічній картині, позитивних результатах серологічного дослідження крові в динаміці діагноз токсоплазмозного хоріоретиніту можна вважати достовірним. Якщо ретінальні ушкодження атипові, а антитіла класу IgG до токсоплазм виявляються, необхідно виключити також ураження очей іншої етіології (ЦМВІ, герметична інфекція, туберкульоз, сифіліс).

Діагностика токсоплазмозу у вагітних

Згідно рекомендацій ВООЗ первинне обстеження на токсоплазмоз вагітних починається з виявлення специфічних антитіл класу IgG. Жінки дітородного віку з негативними результатами серологічних досліджень мають бути віднесені до групи “ризику” і підлягають обов’язковому обстеженню 1 раз у триместр, тому що можуть інфікуватися в період вагітності.

У разі виявлення у вагітних антитіл класу IgG у межах 6-200 МО/мл без їх достовірної динаміки, при відсутності антитіл класу IgM, клінічної симптоматик, особи вважаються практично здоровими і надалі обстежуються тільки при появі відповідних скарг.

Результати визначення специфічних антитіл класу IgG на рівні 200 МО/мл і вище можуть свідчити про загострення хронічного токсоплазмозу, або про гострий токсоплазмоз. Щоб підтвердити або виключити активність процесу треба провести дослідження на визначення маркерів гострої фази – специфічних антитіл класів IgM та IgА. Сероконверсія (поява антитіл проти токсоплазм класів IgM чи IgG), а також/або наростання титру антитіл класу IgG в динаміці в 2 і більше разів дозволяють діагностувати гострий або реактивацію хронічного токсоплазмозу у вагітної.

Діагностика токсоплазмозу у новонароджених

Новонародженим від жінки, яка перенесла гостру інфекцію чи загострення хронічного токсоплазмозу в період вагітності, потребує ретельного обстеження для виключення вродженого токсоплазмозу. Проводиться загально клінічне обстеження дитини, комп’ютерна томографія, люмбальна пункція, огляд очей, а також дослідження плаценти і специфічне серологічне тестування сироватки крові та ліквору.

Враховуючи той факт, що антитіла до токсоплазм класу IgG пасивно пере­даються від матери до дитини через плаценту, проводиться одночасне тестування материнської та дитячої сироватки крові на наявність антитіл класу IgG і обов’язкове тестування крові дитини на антитіла класів IgM, IgА. Материнські антитіла класу IgG у дитини, як правило, зменшуються в концентрації або зовсім зникають протягом 3-6 місяців. Титри антитіл класу IgG дитини, які перевищують материнські у 4 і більше разів, а також виявлення в крові дитини антитіл класів IgM та IgА свідчать про вроджену інфекцію. Якщо при первинному обстежені дитини антитіла до токсоплазм не виявляються, дослідження треба повторити в динаміці через 2 тижні. Отримані позитивні результати вказують на серо­конверсією і підозру на вроджену інфекцію. Виявлення ДНК токсоплазм у крові чи лікворі підтверджує вроджений токсоплазмоз.