Міністерство охорони здоров'я України
Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи
(Укрмедпатентінформ)

Інформаційний лист
про нововведення
в системі охорони здоров'я

Методи серологічного та вірусологічного контролю за хворими,
які перенесли інфекційний мононуклеоз

Установа-розробник: Дніпропетровська державна медична академія

Укладачі: В.В. Маврутенков, проф. Л.Р. Шостакович-Корецька, Т.В. Маврутенкова

м.Київ

Суть впроввадження: методи серологічного  та вірусологічного контролю за хворими, які перенесли інфекційний мононуклеоз.

Пропонується для впровадження в практику роботи кабінетів інфекційних захворювань поліклінік, інфекційних, гематологічних, педіатрічних і онкологічних відділень стаціонарів, лабораторних служб станцій переливання крові і відділень трансплантології, епідвідділів СЕС методи серологічного і вірусологічного контролю за хворими, що перенесли гостру герпес-вірусну інфекцію Епштейна-Барра (ВЕБ) у формі інфекційного мононуклеозу (ІМ).

ВЕБ-інфекція – широко розповсюджене захворювання, яке уражає переважно людей молодого віку, схильне до персистенції в організмі людини і можливістю реактивації у вигляді онкопроліферативних і аутоімунних патологій.

Вірус Епштейна-Барра має складну структуру, що включає в себе: ДНК, капсидний (VCA), ранній (ЕА) і ядерний (EBNA) антигени. Виявлення в сироватці крові ДНК і антитіл до того чи іншого з вищевказаних маркерів ВЕБ дозволяє оцінити стадію і форму інфекційного процессу захворювання. У клінічній практиці лабораторна верифікація ВЕБ-інфекція проводиться на основі методів ІФА і полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Діагностичне значення має і гетерофільний тест (ГТ), де найбільш достовірним способом визначення гетерофільних антитіл є метод, що грунтується на аглютинації сироваткою пацієнтів формалізованих еритроцитів коня (метод Гоффа-Бауера). У табл. 1 представлена клінічна значимість маркерів ВЕБ-інфекції для характеристики форми і стадії інфекційного процессу.

Пропонується наступна тактика серологічного і вірусологічного контролю за плином ІМ і ефективністю його лікування (табл. 1, 2).

Таблиця 1.

Маркер ВЕБ-інфекції	Час виникнення	Клінічне значення
Гетерофільний тест	з моменту розвитку хвороби до декількох місяців	гостра стадія ІМ, видбиває темпи реконвалесценції, дифференціювання між первинною і реактивацією хронічної ВЕБ-інфекції
VCA-IgМ	з моменту розвитку хвороби до двох місяців	гостра стадія ІМ
EA-IgG	з першого тижня хвороби до декількох років (у нормі)	гостра стадія ІМ, корелює з тяжкістю хвороби, при персистуванні більш двох-трьох років вказує на хронічну форму ВЕБ-інфекції.
EBNA-IgG	через кілька тижнів після клінічних проявів з наступним довічним персистуванням	стадія реконвалесценції, анамнестичні антитіла
ДНК у плазмі, слині	до клінічних проявів хвороби	реплікація вірусу в організмі, показання до противірусної терапії і критерій ефективності проведеного лікування

Таблиця 2.

Строки дослідження	Рекомендований об'єм досліджень	Мета	Примітки
Гострий період хвороби	ГТ VСА-ІgМ*	Серологічно верифікувати ІМ, що зумовлений ВЕБ	Експрес-метод, що не потребує дорогого обладнання і тест-систем. Низькоінформативний у дітей до 5 років життя. Необхідно проведення в cумнівних клінічних випадках
Перед випискою	ГТ, ЕА-ІgG ДНК вірусу (плазма слина)	Оцінка тяжкості хвороби і ефективності проведеної терапії: особливо після використання ГКС	«Позитивні» результати досліджень не є протипоказанням до виписки, за умов задовільного клінічного стану. ДНК вірусу визначається методом ПЛР.
Через 1 місяць після виписки.	ГТ	Оцінити темпи реконвалесценції	Повинен бути проведений у всіх хворих ІМ, незалежно від результатів попереднього аналізу.
Через 3 місяці після виписки	ГТ, ЕА-ІgG, ЕВNА-ІgС*, ДНК вірусу (плазма, слина)	Проміжний контроль ефективності імунореабілітацінних заходів	Рекомендується проведення у всіх пацієнті незалежно від результатів попередніх аналізів.
Через 6 місяців після виписки	ГТ, ЕА-ІgG, ЕВNА-ІgG*, ДНК вірусу (плазма, слина)	Оцінка проведених імунореабілітаційних заходів. Виявлення «хронічних» носіїв ВЕБ-інфекції	*У разі виявлння І ЕВNА-ІgG в попередніх дослідженнях, визначення цих антитіл на даному етапі не обов'язкове.

У гострому періоді хвороби при “позитивному” ГТ діагноз ІМ вважається доведеним, що дозволяє обмежитися на даному етапі тільки цим дослідженням. У “сумнівних” випадках, коли результати ГТ не відповідають симптоматиці захворювання – проводиться обстеження на антитіла до VCA, EA і EBNA антигенів і ДНК вірусу в сироватці крові. Гострий ІМ характеризується наявністю антитіл до VCA-антигену і ДНК вірусу, відсутністю антитіл до EBNA ангену; наявність антитіл до ЕА-антигену корелюється з тяжкістю хвороби: ці антитіла виникають тільки при середньотяжких і тяжких формах. При контрольному тестуванні (по завершенню лікування) визначення в крові ЕА-антитіл і ДНК ВЕБ дозволить об’єктивно виявити осіб, що вимагають обов’язкової імунореабілітаційної терапії з наступним вірусологічним і серологічним обстеженням. Через місяць після завершення терапії тільки в сумнівних клінічних випадках (невідповідність серологічних і клінічних даних) рекомендується повне серологічне обстеження на антитіла до ЕА і EBNA антигенів. За результатами наступного обстеження (через три місяці після закінчення лікування) визначаються паціенти, що вимагають продовження диспансерного спостереження з проведенням противірусної і/або імунокоригуючої терапії. До даної групи відносяться реконвалесценти з наявністю у крові EA-IgG і/або ДНК вірусу. Особи з наявністю в крові тільки анамнестичних антитіл (EBNA-IgG), можуть бути зняті з диспансерного обліку за умови клінічного видужання. Після шестимісячного спостереження на диспансерному контролі залишаються особи з антитілами, що зберігаються до EA-антигену і/або персистенцією у крові ДНК ВЕБ. Питання про проведення подальших імунореабілітаційних захлдів ВЕБ-інфекції визначається в сукупності з клінічним статусом таких пацієнтів.

Використання серологічних і вірусологічних методів обстеження дає об’єктивний клінічний діагноз ІМ і оцінку проведеної терапії на госпітальному і диспансерному етапах лікування.